Чему бы жизнь нас ни учила…
(Ф. Тютчев)
Хай грози нещадні
Шумлять навкруги —
Грозі непідвладні
Ще є береги.
В руїнах, в уламках,
Де тиша німа,
В покинутих замках,
Де вічність дріма,
Не знаючи смерти,
Що їх обмина,
Існують нестерті
Святі письмена.
І в моря кипінні,
І в сяйві зорі
Ще світять незмінні
Скрижалі старі.
Ще є потойбічні,
Прекрасні світи,
І брами одвічні
Ще можна знайти.