Хтось невідомий справляв на землі
Смерти криваве свято.
Ім’я його затонуло в імлі:
«Аттіла» — значить «тато».
Стерлися вчинки страшної руки,
Згинув і слід навали.
Тільки й дійшло крізь суворі віки:
Вбійника «татом» звали.
Знов повертаються темні часи.
Дикі воскресли гуни.
Десь, під руїнами храму краси,
Віщі згубились руни.
Вбійник все далі мечем досяга,
Знову наш край розп’ято,
І поневолені — з-під батога —
Кажуть вождеві «Тато».