Глибина. І дно злотопіщане…

Глибина. І дно злотопіщане.

І вода прозора, наче скло.

Берегами, там, де сіно в’яне,

Ти ідеш купатись за село.

Роздивись: ніде нема нікого,

Все спокійно, любо навкруги,

Сонна тиша, замість вартового,

Стереже зелені береги.

За тобою тільки явір стежить

Та рогіз, похилений в воді.

І повільно, скинувши одежу,

Ти заходиш в воду… І тоді

З гущини рясного верболозу

Я раптово випливу в човні.

Крикнеш ти мені якусь погрозу,

Побажаєш всіх чортів мені.

Будеш ти розгнівана й сувора,

Але в гніві я впізнаю — сміх.

…А на дні — вода така прозора —

Я побачу пальці білих ніг.

Січень 24, 2016, 17:51
Кількість переглядів - 8
Подобається - 0
Дані опрацьовуються...

Напишіть відгук

Переглянути всі вірші автора (за датою)


Переглянути всі вірші автора (за алфавітом)