Глибина. І дно злотопіщане.
І вода прозора, наче скло.
Берегами, там, де сіно в’яне,
Ти ідеш купатись за село.
Роздивись: ніде нема нікого,
Все спокійно, любо навкруги,
Сонна тиша, замість вартового,
Стереже зелені береги.
За тобою тільки явір стежить
Та рогіз, похилений в воді.
І повільно, скинувши одежу,
Ти заходиш в воду… І тоді
З гущини рясного верболозу
Я раптово випливу в човні.
Крикнеш ти мені якусь погрозу,
Побажаєш всіх чортів мені.
Будеш ти розгнівана й сувора,
Але в гніві я впізнаю — сміх.
…А на дні — вода така прозора —
Я побачу пальці білих ніг.