Епігони

Вже впало сім вождів

Біля семи воріт.

Хтось в море опустив

Кривавий сонця щит:

Кривавий день погас

В безоднях наших душ,

І сумнів поміж нас

Вповзає, наче вуж.

Слизький, лукавий гад,

Сичить до мене він:

«Вертай полки назад,

Не прирікай на згин.

Не буде слави тим,

Хто взяв від інших стяг.

Не йди шляхом чужим,

Про свій подумай шлях.

Багато гарних міст

І неприступних брам.

Ти переможця хист

Покажеш ліпше там».

 

Ну що ж. Нехай цвітуть

Незнані городи.

Мене ніяка путь

Не приведе туди.

Бо перед нами ціль

Чорніє та сама.

Своїх шляхів відціль

Ні в кого з нас нема.

Підійме завтра знов

Щита ясного Феб,

І знов проллється кров

На древні мури Теб.

Червона течія

Обмиє ноги нам,

І, може, згину я

І всі поляжуть там,

Куди нас кличе гнів

І помсти заповіт,

Де впало сім вождів

Біля семи воріт.

Січень 26, 2016, 0:13
Кількість переглядів - 107
Подобається - 2
Дані опрацьовуються...

Напишіть відгук

Переглянути всі вірші автора (за датою)


Переглянути всі вірші автора (за алфавітом)