Дивна річ: нічого не змінилось…

Дивна річ: нічого не змінилось –
листя поривалось і світилось
на прикові в яблунь молодих.
Квітнуть, як і вчора, ніжні флокси,
в наливнім рум’янці абрикоси,
ще у схові грона обліпих,
на які позиркував він скоса,
бо вважав – ні крихти зиску з них.

 

Пам’яті у дерева немає
і рослини теж не відчувають
наших потрясінь, як і біди
тих, хто їх дбайливо посадив.
Вчора поховали-пом’янули,
а довкола енергійний тон.
Страхопуд в напрузі караулу
стереже черешню від ворон
у його картатім піджакові,
що носив у дні непразникові.
Все, як завжди, все, як і було,
рот старе роззявило дупло
і стирчить на вишні хрестовина,
що він сам давно її прибив.
Ніби десь під нею домовина
чи її віддалений мотив.
Ніби хрест високий обома
сам він над собою підійма.

Листопад 12, 2015, 15:53
Кількість переглядів - 17
Подобається - 0
Дані опрацьовуються...

Напишіть відгук

Переглянути всі вірші автора (за датою)


Переглянути всі вірші автора (за алфавітом)