* * *
День починав з глави
в тьму-тьменну сторінок,
прихильник мурашви,
стрижів і ящірок.
Ловив комах павук
у свій сачок-овал.
В кущі калини жук
блищав, як мінерал.
В перелісках чутких
ховалися вовчки.
Рать трав сторожових
хапала за литки.
Круглів у клуні лаз,
де квилили вночі,
в метафізичний транс
впадаючи, сичі.
Сліпий місцевий Ґріґ
терзав акордеон.
Заблудлі душі грів
крамольний самогон.
Піп зайшлий научав:
відчаюватись гріх.
І затяжним плачам
ходив на поміч сміх.
Возили коні спів,
вовків не боячись.
Вись за чуби димів
тягла хатки у вись.
І радість, і жалі
сягали божих нот.
Нема тії землі.
І вимер той народ.
01.06.2009
Дані опрацьовуються...