Чи то минуле в згадці-спомині
Прекрасним бачиться мені?
Чи то майбутнє сіє промені
У нерозгаданому сні?
Я в царство снів за мрії хвилею,
Як заворожений, іду.
Іду шукати білу лілію,
Що квітне в місячнім саду.
Там сплять дерева очаровані
Над синню сонної ріки…
…Неначе губи неціловані —
Її прозорі пелюстки.
І неземними ароматами
Вона повітря напува.
І килимами незім’ятими
Шовкова стелиться трава.
І, мов струмок на чорнім камені,
Мені шепоче самота
Про сили духа ненадламані
І неціловані уста.
Я спотикаюсь, я безсилію
І далі, стомлений, іду.
Бо я кохаю білу лілію,
Що квітне в місячнім саду.