Блискуча строфа, що була вже в руках…

Блискуча строфа, що була вже в руках,

Прозора, співуча, ясна,

Зненацька шугнула крізь шпару в думках

В провалля без краю і дна.

 

Сковзнула, упала, пірнула в глибінь,

Зірвалась, як риба з гачка,

І знов підпливала, манила, як тінь,

Якої не схопить рука.

 

Як тінь, безтілесною стала сама,

Аж поки сховалась у тьму,

В глибинне, одвічне, що всіх нас пойма,

А ймення немає йому.

 

Ми тільки рибалки в непевних човнах

На плесі нічної ріки.

З глухої безодні, в туманних вогнях,

До нас випливають думки.

 

Щось ніби впіймаєш тремтливо-живе,

А впустиш — загине і слід…

Хібащо до когось ізнов припливе,

Колись, через тисячу літ…

 

9–10.V.1964

Лютий 6, 2016, 21:31
Кількість переглядів - 9
Подобається - 0
Дані опрацьовуються...

Напишіть відгук

Переглянути всі вірші автора (за датою)


Переглянути всі вірші автора (за алфавітом)