Блукаючи по власних сторінках…

Блукаючи по власних сторінках,

У «Надвечір’я» трапив ненароком.

І знову рік за роком, крок за кроком

Проходжу свій гіркополинний шлях.

 

Скрізь тільки розпач, тільки їдь отрути,

А в кращім разі — сум і самота.

І дикий страх зненацька огорта,

Що ти лиш сон. Тебе не може бути.

 

Це лиш у мрії бачиться мені,

Що розірвалось коло нерозривне,

І чується твоє дихання рівне —

Немов ти спиш — лиш у моєму сні.

 

Невже це справді: під покровом білим

Рука смаглява солодко звиса

І темна незаплетена коса

Спадає з ліжка аж на самий килим?

Травень 22, 2016, 20:08
Кількість переглядів - 4
Подобається - 0
Дані опрацьовуються...

Напишіть відгук

Переглянути всі вірші автора (за датою)


Переглянути всі вірші автора (за алфавітом)