Гейнові Цернаску
Бескиди, водоспади і яскині,
Ставки, струмки, річки й озерні води, —
Усі дива, всі чудеса природи
Оспівані не мною й не віднині.
Мімози, туберози, скабіози,
Повзучих орхідей химерні сплети,
Дуби, берези, сосни, верболози, —
Ввійшли до нас в октави і сонети.
І олені, і сарни, й альсеїди,
А навіть і слони й гіпопотами
(Від них тепер і повернутись ніде!)
Здавна у вірш вдиралися без тами.
Та є одна незаймана сторінка,
Жива, барвиста і пахуча новість:
Це щиряка підсмажена скоринка,
Строфарії холодна бірюзовість…
23.ХІ.1978
Прим. Гейно Цернаск (1912–1985) — аргентинський журналіст, у минулому — учень Миколи Зерова, авторів приятель. Див. також примітку до с. 19.