Amanita Phalloides

Мов панночка в зеленому береті,

На пагорбі, де сосен колонада,

З перлинами росинок на браслеті,

Вона стоїть — вся зваба, вся принада.

 

Як розгадати, по якій прикметі,

Що вся вона — отрута, смерть і зрада,

Не має протиядь її заглада,

Півні її не налякають треті…

 

В сосновім храмі, де висока нава,

Ця висланиця згуби зеленава —

Як жінка, що коли її спіткаєш,

 

Щось нав’яче, щось інфернально-чорне

Всього тебе прониже і огорне —

І ти вже мрець, а ще цього не знаєш…

 

23.ХІ.1978

Травень 24, 2016, 10:38
Кількість переглядів - 6
Подобається - 0
Дані опрацьовуються...

Напишіть відгук

Переглянути всі вірші автора (за датою)


Переглянути всі вірші автора (за алфавітом)