О гриби в кошику! Ви мені свідчите…

Здесь отдохну — на солнечном пороге

Чужой избушки — и пойду опять

Во мшистом сумраке лесной дороги

Мои грибы и песни собирать…

(Лідія Алексєєва)

 

…В грибах есть что-то мистическое…

(Лідія Алексєєва в листі до автора)

 

О гриби в кошику! Ви мені свідчите,

Що не звик логіці я давать відчити,

Що з міським гамором я порвав зносини,

Бо ліси спалені багрецем осени.

 

Є смутна вдумливість у гаїв лагідних;

Золоте полум’я на кущах ягідних;

На траві росяній миготять жолуді —

Самота благосна в голубім холоді.

 

Ще лежить паморозь на крутім порубі;

Боровик-велетень у моїм коробі;

Там — сім’я порхавок, там — козар з бабкою;

І ковпак повагом привітавсь шапкою.

 

Пропурхне вивірка, пробіжать олені,

І хмарки випливуть, як човни смолені.

Тільки зір вигостри, мов кінець істика…

…Лісова лірика і грибна містика…

 

Прим. Лідія Алексєєва (1909–1989) — рос. поетеса. Дів. прізвище Девель, по чоловікові Іваннікова, нар. на Україні, жила в Югославії, Австрії, США (Нью-Йорк). Епіграф зі зб. «Лесное солнце» (1954). Посм. зб. «Горькое счастье» (Москва, 1997).

 

Поезія написана шестискладовою стопою з двома наголосами, що стоять на 3-му й 4-му складах.

Травень 24, 2016, 10:47
Кількість переглядів - 28
Подобається - 0
Дані опрацьовуються...

Напишіть відгук

Переглянути всі вірші автора (за датою)


Переглянути всі вірші автора (за алфавітом)