Довго не смів я тебе запросити до вбогої хати.
Думав: жахнеться, втече, потім уже не вернуть.

 

Але вподобала ти мої стіни, оббиті картоном,
Лямпу на трьох мотузках і нефарбований стіл.

 

Латану тричі фіранку, що служить мені покривалом,
Купу газет і листів — бібліотеку мою.

 

…Знову ці «cortes de luz»!
Уві тьмі комарі заспівали.
Ще в мене був і павук, але від старости здох.

 

Можеш присісти на ліжко, що буде скрипіти єхидно.
А на стілець не сідай, щоб не розсипався він.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

В ритмі грайливих елегій, що нам залишив їх Овідій,
Як у прадавні часи, наша любов протіка.

 

Прим. Cortes de luz (есп.) — перерви в постачанні електричним струмом робітничих передмість Буенос-Айресу. Трапляються будь-якої години дня і ночі, без попередження. Поезія наближається формою до жанру римської любовної елегії. Кращі зразки цього жанру належать Овідію.

Травень 22, 2016, 20:54
Кількість переглядів - 8
Подобається - 0
Дані опрацьовуються...

Напишіть відгук

Переглянути всі вірші автора (за датою)


Переглянути всі вірші автора (за алфавітом)