Як навіжений, гасає вітер по оболоні.
Понад каналом рубають сейбо в повному цвіті.
Падають глухо важкі краплини густочервоні,
І темні води, і дальній берег кров’ю залиті.
Щось накрутили вітри весінні, щось нашугали.
І я вже чую крила валькірій над мертвим портом.
Вони злітають на кров шарлатну просто з Вальгалли,
Щоб стати душам потятих воїв страшним ескортом…