2. Вінком духмяним довкруги ялиці…

Вінком духмяним довкруги ялиці,
Такі безжурні й безсоромно-голі,
Серед мохів і золотої глиці
Вони кружляли у весільнім колі.

 

І от, не пожалівшися нікому,
Застигли у морозному тумані,
Мов карлики у домі крижаному
В страшному старовинному романі.

 

Заціпеніли тільця їх бузкові,
Неначе скраклі, виточені з криги.
…У зимній хащі, у глухому схові,
Стояти їм до першої відлиги.

 

Але вона життя їм не поверне,
Лиш підітне, підкосить і підточить.
А згодом сніговиця заволочить
Гриби і пні, ожинники і терни.

 

Та через рік, коли прогляне вранці
Осіннє сонце крізь імлу блакиті,
Їх діти поведуть кривого танцю —
Як час і простір, як усе на світі…

 

4.Х.1980–30.VІІІ.1984

Травень 24, 2016, 10:27
Кількість переглядів - 7
Подобається - 0
Дані опрацьовуються...

Напишіть відгук

Переглянути всі вірші автора (за датою)


Переглянути всі вірші автора (за алфавітом)