Над пустирями будяковими
Цеглясто вечір догорів.
Стежки стають глухими сховами,
Де ні домів, ні ліхтарів.
Цикади б’ють перед посухою,
Світляк в повітрі розтає.
Ніхто нізвідки не підслухає,
Як вимовлю ім’я твоє.
1968
Над пустирями будяковими
Цеглясто вечір догорів.
Стежки стають глухими сховами,
Де ні домів, ні ліхтарів.
Цикади б’ють перед посухою,
Світляк в повітрі розтає.
Ніхто нізвідки не підслухає,
Як вимовлю ім’я твоє.
1968
Ви мусите увійти, щоб коментувати.