Він — голубиний князь. Між сизих двораків
Малюнок білих пер — мов хутро горностая.
Тут, де опалий лист ґазон позолотив,
Чека його велінь йому покірна зграя.
А поруч з ним — вона біліє у фаті,
Їй ніжно він пісні туркоче голубині
І хилить голову, мов зерна золоті
В скарбниці осени шука своїй княгині.
19.Х.19
Дані опрацьовуються...