Вікно

Вікно в глухій стіні, виходжу я на схід.

Високе і вузьке, подібне до бійниці,

В позаминулому мене зробили віці,

І озіям новим будинок мій набрид.

 

Той самий день-у-день я бачу краєвид:

Праворуч — їжиться омела на осиці,

А просто, через двір — з-під даху кам’яниці

Теж вигляда вікно, одвічний мій сусід.

 

І радість є одна в житті моєму чиста:

Як сонце, сходячи над вулицями міста,

Запалить відблиском божественним мене.

 

І друга: це коли оте вікно навпроти,

Відбивши з заходу потоки позолоти,

Прощальним променем у відповідь сяйне.

 

2005

Березень 7, 2017, 16:16
Кількість переглядів - 4
Подобається - 0
Дані опрацьовуються...

Напишіть відгук

Переглянути всі вірші автора (за датою)


Переглянути всі вірші автора (за абеткою)