Мені не спиться, й Ти також не спиш…
І є ще час погомоніти стиха…
Утіш мене, прошу тебе, утіш,
Бо у Тобі — моя єдина втіха.
Утіш мене в оцю коротку мить
Між двох розлук, на острові кохання…
Ця мить солодка, та вона гірчить
Передчуттям близького розставання.
Здається, не спимо лиш ми самі
Удосвіта, в годину найглухішу…
Утіш мене в оцій кромішній тьмі,
І я Тебе, і я Тебе утішу.
6–7.ІХ.21
Дані опрацьовуються...