У небі не бувати двом сонцям, —
Лише одне панує над землею
І владою впивається своєю
Над всім живим і над самим життям.
І сліпить очі нам, своїм жерцям,
І пломеніє жаром емпірею…
Хіба ж поділить з іншою зорею
Це божество ревниве власний храм?
Одначе в небі нашої любови
Два сонця світять, ще й цілодобово,
І кожне з другим рівність визнає.
І, хоч їх віддаль розділяє поки —
Чи світлові, чи то звичайні роки, —
Любов сильніша, Сонечко моє!
12.VII.20