Тополі (Сонет)

Старих тополь краса зів’яло-злотна,

Загуслих смол стікання скам’яніле

Нагадували мумії з-над Нілу,

Сповиті у вісонові полотна.

 

Вони ще сподіваються: безплотна

Душа колись повернеться у тіло,

І ці тополі мов заціпеніли —

Стоять так нерухомо, так німотно…

 

Їм сонце підфарбовує щорана

Старечі лиця кольору шафрану,

Щоб розтягнути цю помпезну тризну.

 

А бальзамічні пахощі поволі

Обволікають висохлі тополі,

Пронизуючи дерево наскрізно.

 

Х.1996

Квітень 2, 2016, 12:18
Кількість переглядів - 46
Подобається - 1
Дані опрацьовуються...

Напишіть відгук

Переглянути всі вірші автора (за датою)


Переглянути всі вірші автора (за абеткою)