Світлина Дж. Р. Р. Толкіна

Толкін з люлькою

Професор з люлькою. Сірник

Черкнув — аж відступили тіні —

І згас відразу, та навік

Лишився вогник на світлині.

 

І пильний погляд не погас,

Що в спалаху побачив наче

Народження племен і рас,

І мрію втілену хлоп’ячу,

 

І чари, і благі діла,
І мудрости таємні руни,
І нищівну поразку зла
Від рук улюбленців фортуни…

 

О, скільки в світі темноти!

Яке нутро її несите!

Та світло тільки засвіти —

І вже його не погасити.

 

15–16.VIII.20

Серпень 15, 2020, 16:47
Кількість переглядів - 19
Подобається - 1
Дані опрацьовуються...

Напишіть відгук

Переглянути всі вірші автора (за датою)


Переглянути всі вірші автора (за абеткою)