Сонет («Туди, де тінь дає камінна арка…»)

Туди, де тінь дає камінна арка

І де в камінній чаші б’є фонтан,

Щодня приходить молода квіткарка,

Минаючи розпечений майдан.

 

У неї в кошику — волога хмарка

Фіялок для розваги городян,

Її лице рум’яне без рум’ян,

Вона й в одежі злиднів — володарка.

 

О перехожий! декілька монет —

Це не ціна скарбам, що ти минаєш:

Мить — і ці квіти сонце спопелить,

 

Мить — і рука, що простяга букет,

На попіл перетвориться, ще мить —

І спопелієш сам — хіба не знаєш?

 

2001

Березень 7, 2017, 16:24
Кількість переглядів - 9
Подобається - 0
Дані опрацьовуються...

Напишіть відгук

Переглянути всі вірші автора (за датою)


Переглянути всі вірші автора (за абеткою)