Туди, де тінь дає камінна арка
І де в камінній чаші б’є фонтан,
Щодня приходить молода квіткарка,
Минаючи розпечений майдан.
У неї в кошику — волога хмарка
Фіялок для розваги городян,
Її лице рум’яне без рум’ян,
Вона й в одежі злиднів — володарка.
О перехожий! декілька монет —
Це не ціна скарбам, що ти минаєш:
Мить — і ці квіти сонце спопелить,
Мить — і рука, що простяга букет,
На попіл перетвориться, ще мить —
І спопелієш сам — хіба не знаєш?
2001