Семюел Тейлор КОЛРІДЖ (1772–1834). Кубла Хан, або Візія-сновидіння

У Ксанаду звів Кубла Хан

Палац величний насолоди,

Де Альф струмив священні води

Через печер бездонних ходи

В підземний океан.

Земель родючих десять миль

Обнесли муром звідусіль:

Там — світлі зі струмочками сади,

Квітучі древа точать тиміям;

Тут — ліс, старий, мов пагорби-діди

Навколо зелені яскравих плям.

 

Та що за дика прірва розтина

Під кедровим гіллям зелені схили!

До того романтична й чарівна,

Неначе там під місяцем жона

За демоном-коханцем голосила!

І з клекотом невпинним звідтіля,

Немов це важко дихала земля,

Могутнє джерело щомиті било:

Між поштовхами велетенські брили

Відскакували — град отак стриба

Й полова, як надійде молотьба, —

І в танці брил камінних нічно й денно

Щомиті било джерело священне.

П’ять миль петлюючи крізь ліс і лан,

Зміїстий Альф струмив священні води,

А потім, крізь печер бездонних ходи,

Звергався шумно в мертвий океан.

В тім шумі Кубла чув здаля постійно

Пророцтва предків про майбутні війни!

Тінь від палацу насолоди

Посеред ріки пливла,

Де чути, як вирують води,

І з печер, і з джерела.

Було це чудом дивної химери —

Палац у сонці й льодові печери!

 

Діву та її цимбали

Якось бачив я вві сні:

Ця юна абіссінка грала

На цимбалах і співала

Про гору Абору пісні.

Якби я міг згадати

Гармонію і спів,

Таке в душі відчув би свято,

Що з музики б лункої звів

В повітрі соняшні палати

І льодові печери ці!

І всім, хто чув, це все б здалося,

І всі б у крик: «Пильнуйте! Хто се?

Зір полум’яний, сторч волосся!

Замкніть його в тіснім кільці,

Склепіть побожно очі в шані,

Бо він нектари пив медвяні

І ріс на райськім молоці».

Січень 5, 2016, 9:31
Кількість переглядів - 80
Подобається - 0
Дані опрацьовуються...

Напишіть відгук