Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть,
Людського ж голосу не чуть,
Ніхто не вийде зустрічати,
Давно тут люди не живуть.
Де ж ті, хто в цім садку вечеряв,
Діждавши першої зорі, —
Дівчата, хлопці, матері?
Від голоду, від людожерів
Не вбереглись малі й старі…
Обдерті до листочка вишні
Не всохли — квітнуть, як завжди,
Хрущі вернулися сюди,
А люди… Душі їх безгрішні
В небесні злинули сади.
28.01.2019
Дані опрацьовуються...