Писцеві, а чи книжнику старому
Чи міг наснитися гіркий мій фах –
Вишукувати по чужих рядках
Чи літеру неправильну, чи кому?
Є помилки й у давніх письменах,
Але красу в них знати незникому –
Й радів їй переписувач-монах,
Я ж помічаю тільки зле в усьому.
Не змиється відступництва тавро,
Не рипне в пальцях гусяче перо,
І пташка не впурхне в мою печеру.
І жду: як смерть до мене завіта,
Мій зір затопить літер чорнота –
Чи білість недоторкана паперу?
12.ІV.2008
Оленко, прийми мій уклін як знак професійної солідарности
Дякую, Люцино! Хіба літературний редактор – не одна з найжертовніших професій? Особливо якщо редактор ще й сам має літературний хист
Першу строфу треба надрукувати великими літерами і почепити в кабінеті редакторів.
Люблю тонкий подих гумору у твоїх віршах, який криється під серйозністю.