Поет

Як Лазар під дверми багатія,

В подерту загортаючись верету,

Випрохував крихот під час бенкету,

Й душа не зглянулася нічия, —

 

Так я, зробивши флейту з очерету,

Благаю Музу-зрадницю: в ім’я

Самого милосердя — хай сприя

У мить нестями творчої поету.

 

Але як Лазар зрештою спізнав

Смак незрівнянних із земними страв,

На Авраамовім спочивши лоні, —

 

Так — вірю — я, ступивши за межу,

Собі небесну флейту заслужу

І буду посланцем при Аполлоні.

 

7.ІІ.2002

Березень 7, 2017, 16:11
Кількість переглядів - 2
Подобається - 0
Дані опрацьовуються...

Напишіть відгук

Переглянути всі вірші автора (за датою)


Переглянути всі вірші автора (за абеткою)