Не втримає меча моя рука,
Бо ратний труд — заняття не жіноче,
А кров валькірій в жилах не клекоче:
Натура в мене надто вже м’яка.
І темрява нічна мене ляка,
Де всяка нечисть виє і регоче,
При світлі засинаю я охоче
І не гашу до ранку нічника.
Та зараз меч я видобуду з піхов,
Ступлю зі світу осяйного в ніч,
Де морок би найглибшим жахом дихав,
І з демоном зійдуся віч-на-віч,
І випробую там, чи добра зброя —
Для Беовульфа, для мого героя!
10.ІХ.2006