Перед будинком Зерових у Зінькові

DSC00558

DSC00560

Ні гордих портиків, ні строгих колонад, —

На старосвітський штиб мурований фасад,

Родини славної непоказний маєток,

Що стане Меккою поетів і поеток…

Тут мешканці нові, в них інші імена,

Над призьбою — нова і кладка цегляна,

І шиферовий дах, і ґанки на два боки —

Там, де в часи старі робили перші кроки

Поети обрані і люблячі брати,

Що, кару за талант примушені нести,

Відтак полинули, нових співців кумири,

На їм призначену зорю в сузір’ї Ліри.

 

2014–14.05.2021

——————————————————

Як відомо, з сімох дітей, які зростали у щедро обдарованій талантами родині Зерових, двоє, Микола і Михайло, стали поетами і перекладачами (Микола — також літературознавцем), Дмитро присвятився ботаніці, Кость — гідробіології, Георгій став інженером, їхня сестра Олена — лікаркою-стоматологом, а Валерія — провізором.

 

Зіньківський будинок Зерових я відвідала разом з батьками сім років тому, — тоді вулиця, на якому він стоїть, носила — о страшний глум! — ім’я Дзержинського, винахідника тієї пекельної машини смерти, що знищила Миколу, лідера опального угруповання київських неокласиків, і лише чудом випустила зі своїх пазурів Михайла (який продовжив на еміґрації справу свого старшого брата, творячи під псевдонімом «Михайло Орест»). На щастя, згодом вулиці повернули історичну назву — Дроздовська.

 

До речі, нині в Зінькові є і парк ім. Дмитра Зерова, і вулиця Братів Зерових. Тоді, 2014-го, нам її показав, а також провів прецікаву екскурсію Зіньківським народним історичним музеєм його директор Віктор Литус.

Липень 16, 2022, 16:54
Кількість переглядів - 4
Подобається - 1
Дані опрацьовуються...

Напишіть відгук

Переглянути всі вірші автора (за датою)


Переглянути всі вірші автора (за абеткою)