Пам’яті Ігоря Качуровського

Ясний світильник на землі погас,

І тьма згустилася в той самий час,

І грізно, тріумфуючи, клекоче.

О ноче!

 

Став голос вітром, бронзою – слова,

І мова вже ні мертва ні жива,

Й ніхто цієї книги не допише.

О тишо!

 

Упала в прах прочанська опанча.

Замкнулись двері, і нема ключа.

Твоє крило над світом розпростерте,

О смерте!

 

*

 

Світильник згас – і загорівся знов.

І голос німоту переборов.

І янголи вітають пілігрима

Там, за дверима.

 

5–6.VІІІ.2013

Грудень 6, 2015, 14:54
Кількість переглядів - 35
Подобається - 1
Дані опрацьовуються...

2 коментарі до “Пам’яті Ігоря Качуровського

Напишіть відгук

Переглянути всі вірші автора (за датою)


Переглянути всі вірші автора (за абеткою)