Пам’яті 27-го

Було їх вчора 27,

А нині — 26.

І коли я що-небудь їм,

Вже 26 їх їсть.

 

А 27-й, що вкушав

Лиш мудрости бальзам,

Хоробрих смертю нині пав,

Наклав своїм життям.

 

Не став тікати укінці,

Ховатись під язик…

І кат із кліщами в руці

На смерть його прирік.

 

Оплакати його загин

Судилося мені,

Адже я не така, як він,

Незламна у борні.

 

Лишилось пам’ять берегти

Про блиск його чеснот.

Його бракує гостроти…

Осиротів мій рот…

 

Та кат із кліщами за гріх

Скарав його, мовляв,

Бо, наймудріший із усіх,

Він забагато знав.

 

Тим паче вартий він хвали!

Й замрієшся, бува,

Про той прекрасний час, коли

Було їх 32.

 

27.V.20

Травень 27, 2020, 9:00
Кількість переглядів - 21
Подобається - 3
Дані опрацьовуються...

Напишіть відгук

Переглянути всі вірші автора (за датою)


Переглянути всі вірші автора (за абеткою)