Поглянь-но — сріблом верховіть
Уже видзвонюють дерева
І сходу смужечка рожева
Їм білі віти рожевить.
З яких глибин, з яких століть
Постало це яскраве мрево,
Де лицарство осокореве
Ясною зброєю дзвенить?!
Гадаєш — це в моїй уяві
Розквітли видива криваві
По довгій і страшній зимі?
Але якщо вони уявні,
Ці лицарі, ділами славні,
То чи реальні ми самі?
22–24.ІІІ.1997