Навіяне оповіданням Вільяма Батлера Єйтса «Про Костелло Гордого, Уну, доньку Дермотта, і лихий язик»

Там, на клятому броді, на броді Судьби

Через кляту Брунатну ріку

Незворотного кроку зажди, не роби

І лихому не вір язику.

 

Хай клене м’якосердя й вагання твоє

Той глашатай задавнених чвар —

Таж кохану твою, а не ворога, вб’є

Розрахований хибно удар.

 

А вона ж не злякалась ніякого зла,

Горячи у святому вогні,

Коли чашу заручну до тебе пила

Проти волі своєї рідні.

 

Хоч до неба ти вежі гордині зведи

І хоч як правоту свою ствердь,

Та любов і зневажена — права завжди́,

Решту знищить до каменя смерть.

 

Але поки не пізно, на броді Судьби

Через кляту Брунатну ріку

Незворотного кроку зажди, не роби

І лихому не вір язику.

 

7.VI.20

Червень 13, 2020, 9:18
Кількість переглядів - 16
Подобається - 1
Дані опрацьовуються...

Напишіть відгук

Переглянути всі вірші автора (за датою)


Переглянути всі вірші автора (за абеткою)