Була я спершу — втілене бажання,
І сотні вражень — листя на стеблі —
Трощили щелепи мої малі,
Й солодкий сік моєю тік гортанню.
Аж раптом, повзаючи по землі,
За небом затужила я й, востаннє
Поглянувши на зелені буяння,
Зреклася світу, що загруз у злі.
І з плоті власної, з її волокон
Самообмеження сплела я кокон,
І в напівмертвому застигла сні.
Та непомітно відбулось в мені
Преображення: я відчула крила,
Звільнилася від пут і — полетіла…
28–29.V.2003