Марко і музика

 

Жила собі родиночка,

Родиночка-картиночка,

В гарненькому будиночку

На вулиці Франка.

Дорослий склад увесь її —

Співак із поетесою

(Такі у них професії,

Професії, професії,

Такі у них професії,

Робота в них така!).

 

Співак співав ув Опері

І вуса мав як штопори,

Та ще й у русі Опору

Посильну участь брав.

А поетеса-ліричка —

Та видавала збірочки,

Ще й мала з того виручку

(Ну, виручку — не виручку…),

Якусь та мала виручку

І не ловила ґав.

І був синок у парочки,

Якого звали Марочко, —

Маленький хлопчик Марочко,

Дитина золота.

Й довершував ідилію

Їх чорний кіт Базиліо

(Не Васька, а Базиліо,

Базиліо, Базиліо!)

Із плямочкою білою

На кінчику хвоста.

 

І якось той Базиліо

(Ніхто його не силує!),

І якось той Базиліо

Дискантом каже: «Няв!»

А золота дитиночка —

Мерщій до піаніночка:

Став Марочко навшпинячки,

Навшпинячки, навшпинячки

І, стоячи навшпинячки,

Ту саму ноту взяв!

 

Що з татком і матусею?

Розповісти боюся я!

В них запальна дискусія, —

До ночі ґвалт не вщух:

— Каррераси-карузики!

Я знав, що в карапузика

Великий хист до музики,

До музики, до музики,

Великий хист до музики

І абсолютний слух!

 

Це татова опінія,

А мама над єдиною

Схилилася дитиною

І правила своє:

— Аби ж він склав усе-таки

Хоч одного куплетика!

А потяг до естетики,

Естетики, естетики,

А потяг до естетики,

Звичайно, в нього є!

 

Й дитину п’ятирічною

До школи до музичної

Записано столичної,

І зранку почалось:

— Ану вдягай рейтузики!

Та не забудь картузика!

Ану бігом на музику,

На музику, на музику,

Ану бігом на музику, —

Ми спізнимось ось-ось!

 

Так Марко стрівся з нотками,

І довгими, й короткими,

З маленькими істотками,

Що в клавішах живуть.

Та з татом він і мамою

Все над тією самою

І вдома бився гамою,

Над гамою, над гамою,

Щовечора — над гамою,

А в мізках — каламуть!

 

Дитина стала кволою

І вибилася з колії…

Біда з тією школою,

І з хлопчиком біда!

А десь велосипед же є!

А вчитель: «Попереджую:

Не вивчив він сольфеджіо,

Сольфеджіо, сольфеджіо,

Не вивчив він сольфеджіо

І ноти розкида!»

 

Та раз після заняттячка

Чекав Маркусь на таточка

Й до класної кімнаточки

Зайшов один юнак.

Прибрав з рояля зошити.

— Даруй! — Не перепрошуйте!

— Моє ж хлоп’я хороше ти,

Хороше ти, хороше ти,

Моє ж хлоп’я хороше ти,

Пограємо усмак?

 

От я, наприклад, мишею

Хай буду найпрудкішою

(Так я собі вирішую),

Що шарудить між книг. —

Аж язичка він вистромив

І пальчиками бистрими

Найвищими реґістрами,

Реґістрами, реґістрами,

Найвищими реґістрами

Тихесенько пробіг.

 

— Ти ж будь ледачим котиком

З натоптаним животиком. —

І Марко млявим дотиком

До нижчих сповз октав

І пару клавіш з силою

Ударив — чорну з білою,

Згадавши, як Базиліо,

Базиліо, Базиліо,

Їх чорний кіт Базиліо

Надривно каже «няв»!

 

А миша ходить цяцею…

А кіт зубами клацає…

— Це що? — Імпровізація!

— Імпро… — Ім-про-ві-за-ція!

— А Ви, пробачте, хто?

— Студент консерваторії.

— Консерва… хто? — Повторюю:

Сту-дент кон-се-рва-то-рії.

— …рваторії? — …рваторії!

Студент консерваторії.

— Консервато…? — …рвато…!

 

Студент назвавсь Володею,

І Марко з насолодою

З ним підбирав мелодії

І вчився між забав.

І з усією вдачею

Завзятою хлоп’ячою

До музики гарячою,

Гарячою-гарячою,

До музики гарячою

Любов’ю запалав!

 

30.VІІ–2.VІІІ.12

Червень 23, 2018, 6:42
Кількість переглядів - 43
Подобається - 2
Дані опрацьовуються...

2 коментарі до “Марко і музика

Напишіть відгук

Переглянути всі вірші автора (за датою)


Переглянути всі вірші автора (за абеткою)