…і Ренар із густих виринає заростей…
(«Сер Ґавейн і Зелений Лицар», бл. 1400, за перекладом Дж. Р. Р. Толкіна)
Ользі Демиденко
Могутній замок на горі,
А під горою — вільний ліс.
Жив лорд у замку, а в норі
Поміж дерев чаївся лис.
І лорд у хащі раз у раз
Із псами й ловчими рушав,
І лиса на його наказ
Цькували ці майстри облав.
Та лису ліс — найкращий друг,
І майстром хитрощів був лис,
І лорда, псів його та слуг
Він раз у раз водив за ніс.
Лорд зійде зрештою з коня
І лиса власноруч доб’є.
Та підростає лисеня,
Що зна походження своє…
Не бачити кінця війни,
Бо й лорди далі рід ведуть,
І хутром лисячим вони
Свою оздоблюють могуть.
І купу складено балад
Про ловів лисячих красу,
І мадригалів довгий ряд
І лорду, й ловчому, і псу.
Та найпрекрасніші пісні
Чув тільки волелюбний ліс:
Про предків подвиги гучні
Непереможний дзявкав лис.
16.ІХ.20