(За картиною Едварда Берн-Джонса)
Краса втопає зором у красі,
Краса красою живиться і дише,
Їй не потрібно іншого фетиша —
То їй до ніг схиляються усі.
Її не звинуватити в писі,
Вона-бо в цьому світі — найсвятіша,
Народжена у царстві тліну звише,
І не потьмаритись її ясі.
І ці Берн-Джонсові прекрасні діви,
Схилившись над ковбанею, чутливо
Впивають відображення своє.
І дзеркалом стають багнисті води,
І святістю освячуються вроди,
І вроди це ніяк не зіпсує.
20.ІІІ.21