Віднині ми з тобою — вороги,
І нас угоди не примирять жодні,
Ми боремося на краю безодні,
Не бачачи нічого навкруги.
Незнане щось нам додає снаги,
Щоб задуми здійснилися Господні;
Ми — тільки тіні з довгої черги́,
Бо цей двобій трива не відсьогодні.
Нам древню зброю вкладено до рук,
Над нами вже кружляє древній крук,
І наших доль пізнали ми розгадку.
А прийде час — розійдемось, кому
Куди було призначено спочатку:
Я — в вічне світло, ти ж — у вічну тьму.
19.ІХ.2002