До малюнка з антології японських танок «Сто поезій ста поетів»

Художник зрозумів твою красу так тонко,

У дев’ять кімоно закутана японко:

Сидиш, мов лялечка, в шовках, а навкруги

Недбалим віялом — розшиті береги;

Щілинки оченят спокійні і бездумні,

А по плечах течуть волосся чорні струмні.

На столику низькім — приладдя для письма.

Сьогодні цілий день ти проведеш сама.

 

Без руху ти могла б годинами сидіти,

Щоб не змішалися метелики і квіти,

Шовками й золотом гаптовані світи

(В них — все, що думаєш, що відчуваєш ти),

І ворухнутися уперше наостанку

Лише для того, щоб занотувати танку.

 

Довершено! Але тут є один секрет:

Якщо поглянути пильніше на портрет,

То відкриваються таємні, вищі змісти:

Здається, що твоє обличчя променисте,

Повите в темінь кіс і золоте шитво, —

Це повний місяць… ні! — Верховне Божество,

Що різнобарвних шат продумане безладдя –

Земля, де вишите усе творіння гладдю,

А гієрогліфи, що начертала ти, —

Це все, що перейшло і має перейти…

 

4.І.2000

Березень 7, 2017, 16:15
Кількість переглядів - 4
Подобається - 0
Дані опрацьовуються...

Напишіть відгук

Переглянути всі вірші автора (за датою)


Переглянути всі вірші автора (за абеткою)