Проф. В. В. Яременкові,
пригадавши його ідею щодо об’єднання
філфаку КНУ ім. Т. Г. Шевченка
з Інститутом літератури,
який носить те саме ім’я
Де в давній злагоді ростуть
Тополя і каштан,
Чернеча братія живе
В монастирі Сен-Жан.
А через вулицю, в тіні
Каштанів і тополь,
Живуть громадою ченці
В обителі Сен-Поль.
Ті самі орден і статут,
Обітниця і сан
В отців обителі Сен-Поль
Й монастиря Сен-Жан.
І з виноградників тече
Той самий алкоголь
В льохи монастиря Сен-Жан
Й обителі Сен-Поль.
(Тому й так гамірно завжди
І чорно від сутан
В льохах обителі Сен-Поль
Й монастиря Сен-Жан).
Простоволосими брели
І Папа, і Король
До стін монастиря Сен-Жан
Й обителі Сен-Поль.
І користуються здавен
Любов’ю прихожан
Ченці обителі Сен-Поль
Й монастиря Сен-Жан.
То, може, з легкої руки
Володаря всіх доль
З’єднати монастир Сен-Жан
З обителлю Сен-Поль?
І на пергаменті скріпить,
Яко достойне шан,
Злиття обителі Сен-Поль
З монастирем Сен-Жан?
І найсвятішого з отців
Умовити: «Очоль!
Очоль же монастир Сен-Жан
З обителлю Сен-Поль!»
Серпень 1998