Як ти являвся мені у високім, густім картоплинні —
Чотиригранне стебло і аметистовий квіт?
(Жодні сторонні думки, нетривкі, неглибокі і плинні,
Не уповільнять, о ні, думки моєї політ).
Вперше — сама досконалість — точив аромати пречисті
Твій аметистовий квіт і височіло стебло;
Вдруге — суцвіття твої вже лежали на темному листі,
Ясновельможний чистець, чисте, шляхетне зело!
28–29.ХІІ.1996