5.ХІІ.2017. Визволення Саакашвілі

Архангел Михаїл — архістратиг Небесного Воїнства і святий покровитель Києва. Його світлоносна сила не раз рятувала киян від ворожих нашесть. А сьогодні — кияни врятували свого Михайла, свого Міхеїла — президента-реформатора, який підняв з колін Грузію і нині очолив спротив українців проти тутешнього олігархату. Іноді й архангелам, і просто сильним та жертовним людям, потрібна допомога. Пишаюсь Вами, кияни!!! Пишаюсь Вами, українці, які перемогли сьогодні посіпак злочинного режиму!!! Тільки українці можуть робити революцію з поетичним словом на вустах. Сьогодні зі сцени в таборі протестувальників під Верховною Радою звучали рядки Бориса Олійника:
Народ не візьмеш на макуху.
Він зоддаля розрізнить чин:
І хто є син його по
Грудень 5, 2017, 21:33

3.ХІІ.2017. Марш за імпічмент

Сьогодні в душі відродилося відчуття, за яким ностальгувала останні роки, — відчуття краплі в океані — людському океані, який розливається київськими вулицями та майданами, об’єднаний єдиною волею, єдиним бажанням, а бажання це — встановити і захистити найвищу справедливість, очистити владу від злодіїв та брехунів і здолати контрреволюцію негідників (за висловом Міхеїла Саакашвілі), яка знищила завоювання Революції Гідности — і проти цього океану не встоїть ані фізична сила, уособлювана сьогодні кордоном поліції, який чомусь рухався попереду колони учасників Маршу за імпічмент, ані брехливі ЗМІ: обурює зокрема, що журналісти «Української правди», які об’єктивно висвітлювали події Євромайдану, нині відверто фальсифікують факти: пишуть, що участь у сьогоднішньому марші взяло від 3 до 5 тисяч осіб, і то «в основному на мітингу присутні старші люди, молоді майже немає», тимчасом як людським потоком був затоплений весь Хрещатик, було багато молоді, були навіть діти, а транспаранти свідчили, що тут зібрались речники всієї України: з Сумщини і Черкащини, Харкова, Чернівців, Запоріжжя, Борислава, Херсона, з рідної мені Маминої Полтави і рідної Татової Вінниці.
Грудень 4, 2017, 13:25

«Політичний» сон

Учора мені наснився сон. «Політичний». Ніби відбувається якесь офіційне зібрання, у залі — повно глядачів (серед них і ми з мамою), на сцені — Порошенко. Він... клепає шаблю, багато оздоблену козацьку шаблю, клепає молотком, теж ювелірної роботи. Я кажу мамі: «Як гарно!» І тут — як це часто буває уві сні, коли миттєво наближаються предмети, котрі викликають цікавість, — я бачу цю шаблю вже зблизька, бачу, що все лезо вкрите вм'ятинами від Порошенкових ударів. Розумію: щось не те. І в якийсь момент він розбиває шаблю на дві частини: в його руках лишається саме руків'я з окоренком. Тоді він бере щит — теж багато оздоблений, карбований, — високо підіймає його і виголошує якусь урочисто-патосну промову...
Травень 24, 2016, 8:55

19.II.2016

Настали другі болючі роковини. Майдан той самий — і не той. На чистих, заметених довколишніх вулицях ввижаються привиди колишніх барикад. На ліхтарних стовпах уздовж Алеї Небесної Сотні (колись — Інститутської) — сліди куль. Метал і каміння вистояли, а люди пішли назавжди. Звідусіль дивляться їхні очі — зі щитів біля Стели, на яких розміщено їхні побільшені світлини, з маленьких саморобних уквітчаних вівтарів, встановлених на місцях їх загибелі. Як витримати ці погляди? Чому я зробила так мало, щоб наблизити час піднесення тієї ідеальної України, за яку вони загинули?
Лютий 19, 2016, 18:35