Моя рука — на узголів’ї...

Моя рука — на узголів’ї.
До чого тут багатослів’я?
Величну стриманість чола
І ніжне, вдавлене міжбрів’я
Твого обличчя я взяла
Як найдорожче. І спроквола
Моя рука малює кола,
Де мусить бути голова...
Не доберу потрібних слів я.
Моя рука — на узголів’ї.
До чого тут іще слова?

20–21.ІV.1996



Квітень 2, 2016, 12:21

Чистець (Betonica stachys palustris)

Як ти являвся мені у високім, густім картоплинні —
Чотиригранне стебло і аметистовий квіт?
(Жодні сторонні думки, нетривкі, неглибокі і плинні,
Не уповільнять, о ні, думки моєї політ).

Вперше — сама досконалість — точив аромати пречисті
Твій аметистовий квіт і височіло стебло;
Вдруге — суцвіття твої вже лежали на темному листі,
Ясновельможний чистець, чисте, шляхетне зело!

28–29.ХІІ.1996





Квітень 2, 2016, 12:20

Вже сонечко зайшло...

Вже сонечко зайшло — ...світильник дня погас —
І місяць визирнув — ...вже лампа ночі тліє...
Без пишномовности і надміру окрас
Я промовляю знов, бо серце так воліє:
Світильник дня погас, а лампа ночі тліє,
Втопивши ґнотик свій у запашній олії...

12.ІV.1997







Квітень 2, 2016, 12:19

Тополі (Сонет)

Старих тополь краса зів’яло-злотна,
Загуслих смол стікання скам’яніле
Нагадували мумії з-над Нілу,
Сповиті у вісонові полотна.

Вони ще сподіваються: безплотна
Душа колись повернеться у тіло,
І ці тополі мов заціпеніли —
Стоять так нерухомо, так німотно...

Їм сонце підфарбовує щорана
Старечі лиця кольору шафрану,
Щоб розтягнути цю помпезну тризну.

А бальзамічні пахощі поволі
Обволікають висохлі тополі,
Пронизуючи дерево наскрізно.
Квітень 2, 2016, 12:18

Осокори (Сонетино)

Поглянь-но — сріблом верховіть
Уже видзвонюють дерева
І сходу смужечка рожева
Їм білі віти рожевить.

З яких глибин, з яких століть
Постало це яскраве мрево,
Де лицарство осокореве
Ясною зброєю дзвенить?!

Гадаєш — це в моїй уяві
Розквітли видива криваві
По довгій і страшній зимі?

Але якщо вони уявні,
Ці лицарі, ділами славні,
То чи реальні ми самі?
Квітень 2, 2016, 12:17

Англія — країна ангелів...

Англія — країна ангелів,
А Ірландія — ірій,
У реальності сірій
Ірреальніша ангелів.

Англія — країна кліриків,
А Ірландія — бардів,
Що без сумніву варті
Найславетніших ліриків.

Англія — країна звичаїв,
А Ірландія — віри
У рослину і звіра,
Що ніхто ще не вичавив.

Англія — країна раціо,
А Ірландія — серце,
Ніби скрипкове скерцо
Невимовної ґрації...
Квітень 2, 2016, 12:16

Король-мисливець

Вдосвіта він вирушає на довгу ловитву,
Сивий і кволий, самотньо полює на лева,
Щоб відродити в собі короля і людину.
Ворог-бо злий сплюндрував цю багату країну,
Вирізав челядь у замку й сім’ю владареву,
Старцю лишивши життя і незмінну молитву:










Квітень 2, 2016, 12:06

Переглянути всі вірші автора (за датою)


Переглянути всі вірші автора (за абеткою)