Семюел Тейлор КОЛРІДЖ (1772–1834). Кубла Хан, або Візія-сновидіння

У Ксанаду звів Кубла Хан
Палац величний насолоди,
Де Альф струмив священні води
Через печер бездонних ходи
В підземний океан.
Земель родючих десять миль
Обнесли муром звідусіль:
Там — світлі зі струмочками сади,
Квітучі древа точать тиміям;
Тут — ліс, старий, мов пагорби-діди
Навколо зелені яскравих плям.

Та що за дика прірва розтина
Під кедровим гіллям зелені схили!
До того романтична й чарівна,
Неначе там під місяцем жона
За демоном-коханцем голосила!
І з клекотом невпинним звідтіля,
Немов це важко дихала земля,
Могутнє джерело щомиті било:
Між поштовхами велетенські брили
Відскакували — град отак стриба
Й полова, як надійде молотьба, —
І в танці брил камінних нічно й денно
Щомиті било джерело священне.
П’ять миль петлюючи крізь ліс і лан,
Зміїстий Альф струмив священні води,
А потім, крізь печер бездонних ходи,
Звергався шумно в мертвий океан.
В тім шумі Кубла чув здаля постійно
Пророцтва предків про майбутні війни!
Тінь від палацу насолоди
Посеред ріки пливла,
Де чути, як вирують води,
І з печер, і з джерела.
Було це чудом дивної химери —
Палац у сонці й льодові печери!
Січень 5, 2016, 9:31