Бересток

Горобець на берестку_1.05.20

 

Щороку підроста веселий бересток,

Все ширше розгорта зеленокудру крону,

І вже у рівень став моєму він балкону,

Й перекида мені галузку, мов місток.

 

І з ранньої весни вітає він пташок:

Радіє горобцю, дзвінкому вітрогону,

Статечну жалує хрипливицю-ворону,

Синичку чарівну… — від мене лиш за крок.

 

Крилаті гості ці на дереві гостиннім

Спокійно живляться бруньками чи насінням

І не лякаються безкрилої мене.

 

Здається, варто лиш останній крок ступити —

І приймуть лагідно мене зелені віти,

Й нове життя мене, голублячи, гойдне.

 

29.IV–1.V.20

Травень 1, 2020, 14:25
Кількість переглядів - 25
Подобається - 1
Дані опрацьовуються...

Напишіть відгук

Переглянути всі вірші автора (за датою)


Переглянути всі вірші автора (за абеткою)