* * *
Ах, дрозде, добре між дерев
Тобі, де б ти гніздо не звив;
Відлюднику, що в дзвін не б’є,
Солодким є твій ніжний спів.
VII ст.
* * *
Жовта поспіша бджола —
немала за сонцем путь;
радо обліта весь діл —
учти бджіл у борті ждуть.
* * *
Лютий вітер дме вночі,
сиві коси хвиль рвучи;
вікінґів боятись годі,
що спокійні крають води.
* * *
(З саґи про Діармайта і Ґранію)
Дам, аби
бачити його, багато —
світ і всі його скарби,
хай це й марна буде трата.
ІХ або Х ст.
[Поцілунок]
Не з ліщин
цей горіх,
вартий він
вуст моїх.
* * *
Будь я дівкою — з душею
я б до кожного спудея,
віддалась би вся дебатам, —
прощавайте, мамо з татом!
* * *
Дзвін, що б’є
звучно вітряної ночі, —
краще слухати його,
аніж дурощі жіночі.
ІХ ст.
* * *
Жінка є — ім’я
я замовчу краще, —
з неї плітка свище,
наче камінь з пращі.
* * *
Ковалівна —
сріблярева,
лицем біла
та рожева.
* * *
Не знати,
з ким білявій Етан спати;
але сумніву нема,
що не спатиме сама.
* * *
Той блажен, хто при стерні
з любою в човні поплине
гордо в далеч океану,
залишивши батьківщину.
[Поет]
Бог мене не урива,
як віршую я з надхненням, —
осипа мої слова
щедро золотом черленим.
* * *
Чув, коня
він на вірш не проміня,
плата — вилитий платник:
бик.
ІХ ст.
[Зодчий]
Боже, що мені робити
з цим матеріалом?
Тисяча дощок чи стане
твором досконалим?
[Маль Сехналль ІІ]
Ввечері на Жовтім Броді —
з перемог його остання,
тридцять днів трудних відтоді
до кінця його скитання.
Маль Сехналль ІІ (948–1022) — король середньовічного ірландського королівства Міде і згодом верховний король Ірландії.
* * *
Дай мені, о Боже, сліз —
змити гріх, що в душу вліз;
лан не родить без дощу,
святість не зрощу без сліз.
* * *
Світоч світу,
дім свій, хай і тьмою вкритий,
не замкну ні перед ким,
щоб у дім Христа вступити.
* * *
Прощі в Рим
мало що, крім скрут, дають:
Господа не стрінеш там,
як не рушив з Ним у путь.
* * *
Воістину, багато див і чудес сотворив Бог для Колума Кілле в Деррі. І, оскільки він вельми возлюбив це місто, Колум промовив:
От за що люблю я Деррі:
блиск у лагідній манері
й ангелів силенна сила,
чиї крила — білопері.
ХІІ ст.
[Св. Колум Кілле про відплиття з Ірландії р. Б. 563]
Сіре око
ще з Ірландією поки,
але не спостереже
жон її й мужів уже.