Єва я, Адамова жона,
Я в дітей своїх украла Небо,
В глумі над Христом — моя вина,
Це мені зійти на хрест би треба.
В царському палаці я жила,
Вибір злий приніс мені опалу,
Рада мене вив’ялила зла,
Руку я свою заплямувала.
Яблуко зірвала я одне,
Що застрягло в мене в горлі, — доти,
Доки вік жіноцтва не мине,
Не позбавитись йому глупоти.
Звідки на землі узявся лід,
Звідки дихання зими студене,
Звідки пекло, звідки стільки бід,
Звідки страх — якщо не через мене?
Х ст.
Дані опрацьовуються...