АНОНІМ. Навкруги — дерева, мов стіна…

Навкруги — дерева, мов стіна,

Дрозд чарує піснею мене,

І над зошитом моїм бринить

З верховіть цвірінькання гучне.

А зозуля в сірому плащі

Повагом кує мені з куща.

Леле! гарно я пишу в гаю, —

Бог мою хай душу захища.

ІХ ст.