АНОНІМ. Монах та його улюблений кіт

Я і Панґур, кіт мій білий,

Кожен маємо свій фах:

Я в своїм мистецтві вмілий,

Він же тямить у мишах.

 

Я люблю — сильніш за славу! —

Книг розбори забарні,

Панґур мій — свою забаву,

І не заздрить він мені.

 

Коли з ним удвох ми в хаті —

Оповідка не нудна! —

Є в нас — без кінця заняття! —

Гра для розуму одна.

 

В сіті часом заженéмо:

Мишу — він, уживши хист,

Ну а я — складну проблему,

Що затемнювала зміст.

 

Він у муру каменюки

Зір впина блискучий свій,

Я ж — у тонкощі науки

Свій — слабкий, але ясний.

 

Він втішається, як мишу

Гострим кігтем прищемить,

Я — також, як найскладнішу

Розв’яжу проблему вмить.

 

І хоч так весь час, нікому

Тут ніхто не заважа,

Кожен сам собі самому

Власним хистом догоджа.

 

Майстер він великий в праці,

Що виконує щодня,

Я — в своїй: з усіх труднацій

Здобувать ясне знання.

 

ІХ ст.

Лютий 8, 2016, 14:38
Кількість переглядів - 51
Подобається - 0
Дані опрацьовуються...

Напишіть відгук