Я і Панґур, кіт мій білий,
Кожен маємо свій фах:
Я в своїм мистецтві вмілий,
Він же тямить у мишах.
Я люблю — сильніш за славу! —
Книг розбори забарні,
Панґур мій — свою забаву,
І не заздрить він мені.
Коли з ним удвох ми в хаті —
Оповідка не нудна! —
Є в нас — без кінця заняття! —
Гра для розуму одна.
В сіті часом заженéмо:
Мишу — він, уживши хист,
Ну а я — складну проблему,
Що затемнювала зміст.
Він у муру каменюки
Зір впина блискучий свій,
Я ж — у тонкощі науки
Свій — слабкий, але ясний.
Він втішається, як мишу
Гострим кігтем прищемить,
Я — також, як найскладнішу
Розв’яжу проблему вмить.
І хоч так весь час, нікому
Тут ніхто не заважа,
Кожен сам собі самому
Власним хистом догоджа.
Майстер він великий в праці,
Що виконує щодня,
Я — в своїй: з усіх труднацій
Здобувать ясне знання.
ІХ ст.
Дані опрацьовуються...