* * *
Ну що мені одична рать парадна
І елегійних чарів апогей!
Хай буде все у віршах недоладно,
Не так, як у людей.
О, знали б ви, з сміття росте якого
Ця безсоромна порість віршова,
Немов кульбаба жовта край дороги,
Мов лопухи і кропива.
Сердитий оклик, дьогтю аромати,
Цвіль з таємничим візерунком плям…
І вірш звучить так ніжно, так завзято —
Мені на втіху й вам.
21 січня 1940
Дані опрацьовуються...